ВІД СОНЯЧНИХ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ ДО ФРОНТУ: ІСТОРІЯ ВІЙСЬКОВОГО З БОЛГРАДА ДМИТРА «ЧІПА»
Дмитро на позивний «Чіп» — начальник групи зв’язку 4-го батальйону. До повномасштабного вторгнення він проєктував сонячні електростанції та навіть не думав про військову кар’єру. Але на початку повномасштабного вторгнення, у 23 роки, добровільно приєднався до війська, бо зрозумів: потрібно захищати свій дім і своїх рідних.
Свій шлях у підрозділі Дмитро починав зі старшого електрика батальйону. Згодом став командиром відділення електрозабезпечення взводу зв’язку, потім — командиром взводу, начальником групи РЕБ, а сьогодні очолює напрямок зв’язку батальйону.
Він зізнається: у перші місяці командування дивився на людей зовсім інакше.
«На початку, можливо, я був більш м’яким. Сприймав людей так, ніби вони вже знають, що їм треба робити. Але у війську все працює інакше. З людьми треба дуже багато працювати, і методи з цивільного життя тут найчастіше не працюють».
За роки служби Дмитро зрозумів, що командир — це не лише про дисципліну чи контроль. Це насамперед про відповідальність.
«Щоб зберегти життя підлеглих, треба старатися обходити не дуже доцільні рішення. Якщо є можливість — наказ потрібно обговорювати, шукати кращий варіант виконання задачі».
Він говорить про сучасну армію як про середовище, де досвід цивільного життя також має значення. Тут командири дедалі частіше дослухаються до тих, хто відповідає за конкретний напрямок роботи, а ефективність будується не лише на жорсткій вертикалі, а й на взаємній довірі.
Для Дмитра важливо залишатися людиною навіть у найскладніших умовах війни.
«Перед тобою не просто “одиниця”, яка має виконати задачу, а людина, у якої є сім’я, життя поза війною і бажання жити. Якщо ставитися до людей по-людськи — вони будуть тобі довіряти».
Про головне досягнення як командира він говорить без пафосу:
«Те, що я ще живий і мої підлеглі теж живі. Напевно, це найбільше досягнення».
А моральний дух у підрозділі, каже Дмитро, найчастіше тримається на гуморі — іноді дуже «чорному», але саме він допомагає витримувати реалії війни.
Історія «Чіпа» — приклад того, як війна формує нове покоління командирів. Людей, які прийшли з цивільного життя, навчилися приймати складні рішення, вести за собою інших і щодня нести відповідальність не лише за виконання задачі, а й за тих, хто поруч.
Джерело: 4Б 122 ОБр Тро
Регіональне управління Сил територіальної оборони "Південь" ЗС України
Сили територіальної оборони ЗСУ
