МЕШКАНЦІ МІСТА БОЛГРАД ЄВДОКІЇ МИРОНІВНІ ВДОВИЧЕНКО – 90!
МЕШКАНЦІ МІСТА БОЛГРАД ЄВДОКІЇ МИРОНІВНІ ВДОВИЧЕНКО – 90!
За традицією привітати з почесним ювілеєм та подарувати квіти і пам'ятні подарунки від Болградської міської ради прийшов Болградський міський голова Сергій Димитрієв та начальниця відділу соціального захисту населення Альона Жолтова.
Прийнявши квіти та слова привітання на свою адресу, ювілярка, не чекаючи на питання про її біографію, почала сама бадьоро розповідати про своє життя та трудові досягнення. Слід зауважити, що, незважаючи на поважний вік, ювілярка має дуже добру пам'ять та почуття гумору. Жінка розказала дуже багато кумедних життєвих історій та анекдотів.
Народилась Євдокія Миронівна 24 лютого 1933 року у місті Болград, в багатодітній родині, в якої, окрім неї, було ще четверо дітей.
На її вік припала війна та голодомор, але завдяки скромному господарству, у якому була корова та вівці, родині вдалось вижити та допомогти сусідам та іншим людям в ті важки часи.
Коли ювілярка пішла до другого класу, почалась війна, з приходом окупаційної румунської влади замість вступу до третього класу вона знову потрапила до першого. Лише після трьох років вона змогла знову перейти до навчання на своїй рідній мові.
Згадуючи ті часи, Євдокія Миронівна з теплотою розповідала про своїх вчителів, які ставились до учнів, як до своїх дітей, та запрошували до себе додому, де годували та пригощали їх солодощами. У восьмий клас Євдокія пішла коли їй було сімнадцять, та згодом прийняла рішення перейти на вечірнє навчання, щоб можна було влаштуватись на роботу. Завдяки своїй жаги до знань та наполегливості в її атестаті красувались лише п'ятірки.
Все своє життя жінка мала справу з цифрами. Свій трудовий шлях почала з роботи бухгалтером у державному банку у 1950 році, потім п'ять років працювала на маслозаводі рахівником, а згодом касиром, бухгалтером та після закінчення курсів підвищення бухгалтерів в місті Вінниця у свої 21 стала головним бухгалтером.
Через деякий час Євдокію Миронівну помітили як винятково класного спеціаліста та запросили працювати до ресторану "Южный" в м. Болград. Незважаючи на те, що її донці в той час виповнилось шість місяців, жінка, не вагаючись, пішла туди працювати. Потім відпрацювала чотири роки у ощадкасі. Останнім та самим тривалим за часом робочим місцем Євдокії Миронівни став Болградський районний відділ народної освіти, якому вона присвятила 40 років трудового стажу де обіймала посади старшого бухгалтера, заступника та головного бухгалтера.
Звісно, що за всі роки роботи професіоналізм ювілярки та її інші морально-вольові якості здобули безперечний авторитет в колі бухгалтерів, Євдокію Миронівну запрошували у різні інші організації, але душею вона завжди тяготила працювати пліч о пліч з педагогами.
Молоду, привабливу та розумну дівчину помітив її майбутній чоловік Микола Вдовиченко, з яким вони невдовзі розписались. Згодом на світ з'явились донька та син. Євдокія Миронівна виховала достойних громадян - доньку Валентину, яка зараз працює педагогом, та сина Олександра, який приймав участь у ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС, є полковником у запасі та шість скликань обирався депутатом Болградської міської ради.
У ювілярки чотири онуки, чотири правнука та одна праправнучка.
За роки самовідданої праці Євдокія Миронівна виховала декілька поколінь бухгалтерів та по заслугах була відмічена почесними званнями – «Ветеран праці» та "Відмінник освіти" .
Проводжуючи гостей, Євдокія Миронівна подякувала за увагу та висловила надію на настання скорішого миру в нашій Батьківщині.
