ВОНИ - ЖИТТЄЛЮБНОСТІ ПРИКЛАД
Цього тижня, з різницею у два дні, свої 90-річчя відзначили дві мешканки Болграда Уіліана Максимівна Клименко та Мотрона Костянтинівна Кучеренко, яких за традицією, приїхали привітати Болградський міський голова Сергій Димитрієв, його перший заступник Андрій Гарвалов та заступник Ганна Мунтянова.
«БАЖАЮ ВСІМ ТАКИХ ДІТЕЙ І ВНУКІВ»
Першою вітання приймала Уїліана Клименко, яка відзначила свій почесний ювілей 18 березня. Жінка зустрічала гостей разом із рідними, поза увагою яких не залишається ніколи.
«Дай Бог усім таких дітей та онуків, як у мене!», - одразу ж зазначила жінка. І, правда, всі четверо дітей, шестеро онуків та дев'ять правнуків не забувають про свою Берегіню, навіть ті, хто сьогодні не живе поряд. Всі вони відповідають їй любов'ю, на яку ніколи не скупилася сама ювілярка.
Народилася Уїліана Максимівна в українському селі Красненьке Рибницького району, тоді ще Молдови, у багатодітній родині. До Болграда потрапила в 1954-му, куди її до себе забрав брат, тут же створила свою міцну родину. Багато років працювала у колгоспі, на заслужений відпочинок вийшла зі сфери торгівлі. Але відпочивати не звикла. Адже в будинку завжди була робота.
Вражаєшся ще й тому, що, незважаючи на те, що сама Уїліана Максимівна рано втратила матір – жінку вбило під час Другої світової, та й сама ювілярка отримала поранення, вона не втратила оптимізму, а почуття щирого співчуття не залишає її й сьогодні.
«Знаю – сьогодні молодим непросто, можливо, навіть важче, ніж нам було, тому я бажаю не лише своїм дітям та онукам – здоров'я та світу, а й усім-усім молодим людям! І дожити до моїх років в оточенні турботи та кохання!», - наголосила Уіліана Максимівна.
«Дорог – не подарунок, дорогА – увага»
Саме це наголосила Мотрона Костянтинівна Клименко, приймаючи вітання та подарунки від керівництва Болградської міської ради.
«Мені дуже приємно, що, доживши до такого поважного віку, я не позбавлена турботи та кохання з боку своїх близьких», - продовжила жінка.
Народилася Мотрона Костянтинівна, тоді ще Младінова, 20 березня 1933 року у селі Жовтневе Болградського району, що на вулиці з мелодійною назвою – Зарічна.
До Болграду переїхала у зв'язку із заміжжям. Однак, на жаль, жінці довелося пізнати випробування. Померла ії рідна донька, в Одесі живе єдиний рідний по крові онук. Але жінка не нарікає на самоту. Адже сьогодні вона мешкає з однією з трьох дочок свого пасинка Бориса Заїмова.
Так склалося, що 43 роки тому ювілярка стала для нього матір'ю, а він для неї – сином, на який вона щодня чекає в гості.
«Спробуй тільки не зайти до неї – отримаєш наганяй», - усміхається чоловік, який дійсно дуже дорогий її серцю, як і його діти з онуками. Загалом у Мотрони Костянтинівни – 6 онуків та 8 правнуків, які всі для неї палко кохані та рідні.
"Дай Бог усім таких дітей, вони жодного разу не образили мене за всі ці роки", - наголошує жінка.
Від поганих думок та розпачу її завжди рятували не лише рідні, а й робота. Двадцять років пропрацювала вона у міському готелі, де нині розташовується абоновідділ КП «Горводоканал». За сумлінну працю їй було надано звання «Ветеран праці».
Не цуралася жінка домашньої роботи – все встигала. І 11 соток городу скопати, і обов'язково зробити до півтонни смачного якісного бессарабського вина.
«У мене немає гріха – ніколи не розбавляла вино водою. Адже цей продукт має бути справжнім, як Бог дав», - ділиться секретом аматор-винороб Матрона Костянтинівна.
Сьогодні вона на город вже не ходить, вино не робить. Не той вік, та й рідні проти, щоб вона напружувалася. А ось вийти на щоденну прогулянку – ритуал обов'язковий.
«Зупинятись у нашому віці не можна, треба рухатися, рух – життя», - зазначає ювілярка.
Болградська міська рада ще раз вітає довгожительок із ювілейними днями народжень. Живіть ще довго – у здоров'ї, мирі та радості! Ви є прикладом життєлюбства, який важливо передавати молодому поколінню.
