ЖИТТЯ, СПОВНЕНЕ ПРАЦІ ТА ЛЮБОВІ: У БОЛГРАДІ ВІДЗНАЧИЛИ ЮВІЛЕЙ ТАМАРИ ІВАНІВНИ ІВАНОВОЇ
У неділю, 16 лютого, свій 90-й ювілей відзначила жителька міста Болград - Тамара Іванівна Іванова. Традиційно привітати ювілярку завітали міський голова Сергій Димитрієв та його заступниця Ганна Мунтянова. Вони вручили їй квіти, пам’ятний подарунок і висловили найщиріші побажання здоров’я, тепла, родинного затишку та миру.
Тамара Іванівна народилася в Болграді, дитинство, яке могло бути безтурботним, перервала війна. Завдяки тому, що її батько працював машиністом, велика частина її дитинства пройшла "на колесах", разом з родиною вона об'їздила майже половину колишнього радянського союзу та пройшла важкий шлях до Ставропольського краю.
Тамарі було всього шість років, коли довелося покинути рідний дім. Після закінчення війни сім'я повернулася до Болграда, але на них чекали непрості повоєнні роки, боротьба з голодом та потреба будувати життя заново.
Та попри всі випробування, Тамара Іванівна не зламалася. З юного віку вона почала працювати - після закінчення семи класів Болградської гімназії одразу пішла учнем у професію.
Болград славився своїми ремісниками, і вона, як і багато її ровесників, прагнула навчитися корисній справі. Зрештою, вона обрала професію економіста, якій присвятила пів століття. З них 37 років пропрацювала в райспоживспілці, ще 14 – у сфері громадського харчування. У її трудовій книжці всього два записи – яскравий доказ її відданості своїй справі.
Тамара Іванівна не лише працювала, а й виховувала дітей. Вона – щаслива мати двох дочок, бабуся для чотирьох онуків та чотирьох правнуків. Вона зізнається, що життя пролетіло, як один день, але в серці залишилася любов до рідного краю, рідної землі та людей.
Попри важкі часи, нестачу та труднощі, вона завжди знаходила сили рухатися вперед. Її секрет довголіття – проста праця, щире бажання творити добро та жити повним життям.
"Зранку встати, привести себе в порядок і вперед – неважливо, важко чи легко", – каже ювілярка.
Сьогодні вона дивиться на сучасний світ з теплом, але й із певним подивом:
"Колись одяг був тоненьким, транспорту майже не було, у всьому була потреба, але було головне – бажання жити, працювати, ростити дітей".
Оселя Тамари Іванівни завжди була сповнена гостей, підтримка сусідів була безцінною, адже у важкі часи люди допомагали одне одному, ділилися останнім. Ця згуртованість, взаємодопомога та людяність залишаються для жінки головними цінностями життя.
У день свого 90-річчя ювілярка бажає всім болградцям головного – миру, працьовитості та любові до своєї землі. Бо саме в цьому полягає справжнє щастя.
