Сибірка , що необхідно знати та як уберегтися від захворювання
Сибірка , що необхідно знати та як уберегтися від захворювання
Сибірка-гостре, особливо небезпечне інфекційне захворювання всіх видів сільськогосподарських, домашніх і диких тварин, а також людей, яке спричиняється мікробами Bac.anthracis. Хвороба перебуває у надгострій, гострій і підгострій формах,а у свиней – переважно в локальній ангінозній формі. У хутрових звірів сибірка виникає як кормова інфекція.
Збудник сибірки належить до числа аеробних споротворних мікробів і існує у вигляді двох основних форм : вегетативній, тобто у вигляді бацил, які мають форму палички з прямими, ніби обрубленими кінцями, і споровій . Вегетативна форма в організмі інфікованої тварини може утворювати «капсулу». Потрапивши в грунт , за сприятливих умов (температура зовнішнього середовища не нижче 12 С) збудник утворює спору. У споровій формі він може перебувати в грунті необмежений час, лишаючись життєдіяльним і зберігаючи патогенність. Грунт, заражений бацилами сибірки тривалий час (70 і більше років) залишається збудником інфекції для сприйнятливих тварин або людини. Основним джерелом сибірки є хвора тварина, яка виділяє збудника в зовнішнє середовище з сечею, фекаліями, молоком, кров’янистими виділеннями ще до того, як з’являються характерні клінічні ознаки. Тому, власники тварин повинні в установленому порядку повідомити органам місцевого самоврядування та територіальний орган Держпродспоживслужби за місцем проживання про купівлю тварин та державну установу ветеренарної медицини для проведення огляду та щеплення проти сибірки.
На сибірку частіше хворіють вівці, велика рогата худоба та коні. Малочутливі до неї свині. Собаки та свійська птиця до сибірки не сприйнятливі.
Підстави підозрювати сибірку: раптова загибель тварин у пасовищний період на раніше неблагополучній території або після грунтових робіт, сильних злив і паводків.
Гострота і тяжкість хвороби, її септичний характер (пропасниця), наявність карбункулів, а у свиней - ознаки ангіни. Швидкість розкладання трупів, відсутність заклякання, кров'янисті витікання з природних отворів.
У разі захворювання чи загибелі тварини, потрібно викликати дільничного лікаря чи фельдшера ветеринарної медицини, для встановлення попереднього діагнозу, а у разі підозри захворювання тварини на сибірку може бути обґрунтуванням для проведення негайних профілактичних заходів, однак кінцевий діагноз має бути підтверджений лабораторними дослідженнями.
У лабораторію Держпродспоживслужби для дослідження направляють вухо тварини, що загинула, яке відрізається з тієї сторони, на якій лежить тварина.
Розтин трупів тварин, що загинули від сибірки, заборонений!!!
Охорона людей від зараження сибіркою.
Здебільшого люди інфікуються сибіркою при стриженні овець, знятті шкіри із загиблої або вимушено забитої тварини, поїданні недовареного чи недосмаженого м’яса хворих тварин. Найвища небезпека виникає при маніпуляціях із трупом загиблої тварини та під час вимушеного забою хворих тварин.
З метою профілактики інфікування людини сибіркою слід:
-купувати м’ясо та м’ясопродукти виключно у місцях, де якість продуктів є контрольованою;
-дотримуватись гігієнічних норм при переробці та реалізації м’яса, м’ясопродуктів чи будь-якої тваринницької сировини;
-виконувати ветеринарно-санітарні правила при догляді за тваринами;
-забивати домашню худобу лише з дозволу ветеринарних працівників.
Комплекс заходів проти сибірки включає:
Профілактичну вакцинацію всього сприйнятливого поголів'я і убезпечення тварин від зараження.
Контроль за проведенням робіт з огородження і дотримання у відповідному санітарномустані біотермічних ям, скотомогильників, окремих старих місць поховань тварин. Чіткий облік та паспортизація всіх чинних і законсервованих місць поховань тварин.
Перед забійний огляд тварин і ветеринарно-санітарну експертизу продуктів забою, у випадку вимушеного забою тварин - обов'язкове проведення лабораторних досліджень.
Суворе дотримання ветеринарно-санітарних вимог під час проведення агромеліоративних, будівельних та інших робіт, пов'язаних з переміщенням грунту.
У випадку виникнення захворювання - здійснення своєчасної діагностики, проведення протиепідемічних заходів, карантинування неблагополучних пунктів, ізоляції і ліквідації епізоотичного вогнища, знищення шляхом спалювання забрудненої збудником продукції, трупів тварин, що загинули від сибірки або вимушено забиті, інактивації збудника в приміщеннях, на обладнанні і контамінованій території.
При виявлені будь-яких ознак незвичної поведінки тварини або у випадку загибелі терміново повідомляти дільничного лікаря ветеринарної медицини на місцях.
Дотримання зазначених вище вимог забезпечить можливість уникнути виникнення захворювання.
